регістр
РЕГІ́СТР, ч.
1. род. у, спец. Список, перелік чого-небудь; книга для записування, обліку чогось.
Стає траулер самостійною поважною одиницею радянського морського флоту. Його номер, ім'я і тоннажність заносять в усі регістри світу (В. Собко).
2. род. у, муз. Частина звукоряду, що займає певне положення за висотою звучання і має однаковий тембр.
Важку ходу Ведмедя композитор [М. В. Лисенко] передає за допомогою громіздких октав і тремоло у нижньому регістрі (з наук. літ.);
Біля кабінету начальника голос її став гучніший. А коли відчинилися двері, то він уже звучав на найвищих регістрах (Д. Ткач).
3. род. у, муз. У язичкових і духових інструментах (клавесин, фісгармонія, акордеон, орган) – набір язичків або труб різного настроювання одного тембру.
Орган має 33 регістри, стабільний музичний лад (з газ.).
4. род. а, спец. Розподільник, регулятор у деяких машинах і приладах.
Основи для балконів, сходові марші і майданчики виготовляються в залізобетонних матрицях, що мають регістри для пропарювання й пневматичні виштовхувачі (з наук. літ.);
// Ряд клавіш у клавішних літерних або лічильно-аналітичних машинах.
5. род. у. Орган державного нагляду за якістю морських і річкових суден, що будуються, та за безпекою їх плавання.
Словник української мови (СУМ-20)