резедовий
РЕЗЕДО́ВИЙ, а, е.
Прикм. до резеда́.
За лісом дрімали луки, наче стоячі води під матом ряски. По них блукали тіні летючих хмар, наче хорти припадали, нюшили й щезали у резедових просторах (М. Коцюбинський);
// Вигот. з умістом резеди або з резеди.
Легесенький, ледви [ледве] чутний, освіжаючий запах резедової помади ішов від її шовкового, золотистого волосся (І. Франко);
// у знач. ім. резедо́ві, вих, мн. Родина трав'янистих декоративних рослин із запашними дрібними квітками, зібраними в колосоподібне суцвіття.
Словник української мови (СУМ-20)