рейвах
РЕ́ЙВАХ, у, ч., розм.
1. Безладна біганина, метушня.
– А в тій Німеччині рейвах: метушаться людоїди, в дзвони дзвонять, бога просять свого фашистського (Ю. Яновський);
Хрещениця лежала коло матері. Байдужими очима споглядала весь той рейвах, що творився тут заради неї (Я. Качура);
// Галас, крик з приводу чого-небудь.
[Сидір:] Грицьку! Пильнуй ти, братику, своєї справи, держи якийсь порядок з людьми. А то наробили жінки такий рейвах, що десь і в Москві уже чути (П. Козланюк);
– Чого ж ви такий рейвах підняли? Ощаджуйте свої сили, а то видихнетесь на дрібне, – а коли дійде, слухайте, до істотного, то чим будете горлати? (Ірина Вільде).
2. Безладно розкидані предмети, речі.
Захар помітив серед того рейваху ступу, рало, різьбленого кужеля .. і ще багато інших предметів, про які вже й забули (В. Кучер);
Прибравши рейвах, що вчинив був жандарм, вона поставила на стіл вечерю, але ніхто, навіть найменша Марійка, не взявся за ложку (А. Іщук).
Словник української мови (СУМ-20)