рейтарський
РЕ́ЙТАРСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до ре́йтар.
Як тільки путо впало, цибатий німчин випростався, випнув груди і став такий пихатий, аж засяяв на ньому пишний рейтарський одяг (О. Ільченко);
// Який складається з рейтарів.
Крім дворянської кінноти й стрільців, були створені полки нового військового строю – солдатські (піхотні), рейтарські (кінні) й драгунські (мішаної служби) (з навч. літ.);
Урядову пошту з Києва до Петербурга, Москви, Глухова й Константинополя возили окремі кур'єри – рейтари, які становили особливу рейтарську команду (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)