рейтинг
РЕ́ЙТИНГ, у, ч.
1. фін. Віднесення чого-небудь до певного класу, розряду чи категорії;
// Відносний показник надійності банку, ділового партнера, кредитоспроможності позичальника, надійності цінних паперів тощо.
Світовий рейтинг банківської системи.
2. Індивідуальний показник оцінки популярності, авторитету, цінності кого-, чого-небудь, що ґрунтується на результатах голосування, соціологічних опитувань, а також оцінка, ступінь популярності, цінності кого-, чого-небудь.
Розрахований для жителів однієї окремо взятої країни індекс людського розвитку став чимсь на зразок екзаменаційної оцінки, рейтингу рівня життя, показника “кращості” держави (з газ.);
Відомо, що в практиці суспільно-політичного життя, який би не був низький рейтинг довіри президентові, рейтинг парламенту все одно виявиться нижчим (з газ.);
Рейтинг спортсмена;
Рейтинг партії.
Словник української мови (СУМ-20)