рептух

РЕ́ПТУХ, а, ч., розм.

1. Широкий, але неглибокий мішок з кормом для коней, який прив'язують до оглобель.

Я безнадійно набиваю рептух пирію, підв'язую коневі до оглоблі (Г. Косинка);

Старий стих, встав з воза, підійшов до коней і, прибравши рептух з січкою, все тією ж одною рукою поправив упряжку та натягнув віжки, готовий рушати в дорогу (Д. Бедзик).

2. Вид плетеного з вірьовок мішка для сіна.

Терешко важко скинув на плечі рептух сіна й мовчки поніс його до кошари (Г. Епік).

Значення в інших словниках

1. рептух — ре́птух іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. рептух — див. вайлуватий  Словник синонімів Вусика
3. рептух — -а, ч., розм. 1》 Широкий, але неглибокий мішок з кормом для коней, який прив'язують до оглобель. 2》 Вид плетеного з вірьовок мішка для сіна.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рептух — РЕ́ПТУХ (мішок або торба для годівлі коней у дорозі), ОПА́ЛКА діал., ПИХТІ́Р діал. Коні з рептухами на мордах стояли у дворі, навіть не випряжені з саней (А. Головко); Під'їхавши до скирти, Полікарп чіпляє коням опалку, а сам — за вила (М.  Словник синонімів української мови
5. рептух — Ре́птух і ре́птюх, -ха; -хи, -хів  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. рептух — РЕ́ПТУХ, а, ч., розм. 1. Широкий, але неглибокий мішок з кормом для коней, який прив’язують до оглобель. Я безнадійно набиваю рептух пирію, підв’язую коневі до оглоблі (Кос.  Словник української мови в 11 томах
7. рептух — Ре́птух, -ха м. 1) Рептухъ, родъ широкаго, но неглубокаго мѣшка, привязываемаго къ оглоблямъ, — въ него всыпаютъ овесъ для корма лошадямъ. Сим. 93. 2) Родъ плетенаго изъ веревки мѣшка для сѣна. 3) Названіе толстаго неповоротливаго человѣка. Чуб. VII. 576.  Словник української мови Грінченка