реставрація
РЕСТАВРА́ЦІЯ, ї, ж.
1. Відновлення в первісному вигляді творів мистецтва, будівель і т. ін., що були зруйновані, пошкоджені або спотворені при дальших переробках.
Відомо, що мистецтво реставрації виникло досить пізно. Першу спеціальну майстерню було створено тільки в 1778 році у Венеції (з наук.-попул. літ.);
Відновлення – не єдине завдання реставраторів. Одним з “обов'язків” наукової реставрації є з'ясування року народження картини, прізвища автора, школи (з наук.-попул. літ.);
Я знав, що держава асигнувала величезні кошти на реставрацію собора, але не хотів уже йому говорити (Є. Кравченко);
// Ремонт чого-небудь, повернення його до стану, придатного для користування.
Люди думали про створення власної держави, а не про реставрацію якогось там мізерного підприємства (Ірина Вільде);
Реставрація годинників.
2. Відновлення політичного чи суспільного ладу, що історично віджив або був повалений революцією.
Загроза монгольської навали викликала піднесення національної свідомості японців і змусила їх звернутися до місцевих богів як до заступників. Короткий час реставрації імператорської влади супроводжувався посиленням інтересу до синтоїстської міфології (з навч. літ.);
Маятник історії розкручується круто, і тому реставрація – тінь і супутник революції (із журн.);
// іст. Відновлення правління династії Бурбонів у Франції.
В той час [1815 р.] в Америці було багато французів, колишніх бонапартистів, які емігрували після реставрації Бурбонів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)