рикошет

РИКОШЕ́Т, у, ч.

1. Відскакування, відлітання якого-небудь предмета під певним кутом від поверхні, об яку він ударяється.

Пущена .. під кутом куля тьохкала об воду, робила рикошет і дзижчала геть як несамовита, ніби від болю, що забилась об воду (І. Багряний);

// перен., розм. Побічний результат дії чого-небудь.

Василь Іванович помирив Мотрону Іванівну з чоловіком, хоч і заробив на цьому ділі декілька рикошетів (Ю. Яновський).

2. у знач. присл. рикоше́том. Відскочивши, відлетівши під певним кутом від якої-небудь поверхні.

Рикошетом куля ударила вище коліна молодого партизана Павленка (М. Стельмах);

Осколок, ударившись об дерево, пішов рикошетом і, пробивши хлопчикові груди, застряв у спині (Ю. Збанацький).

Значення в інших словниках

1. рикошет — рикоше́т іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. рикошет — [риекошет] -ту, м. (на) -т'і, мн. -тие, -т'іў  Орфоепічний словник української мови
3. рикошет — -у, ч. Відскакування, відлітання якого-небудь предмета під певним кутом від поверхні, об яку він ударяється. || перен., розм. Побічний результат дії чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. рикошет — рикоше́т (франц. ricochet, від ricocher – відскакувати) відкидання, відскакування снаряда, кулі тощо під певним кутом від поверхні, об яку вдаряється снаряд (куля).  Словник іншомовних слів Мельничука
5. рикошет — Відбиття кулі, снаряда чи ін. тіла від твердої поверхні.  Універсальний словник-енциклопедія
6. рикошет — Рикоше́т, -ту, -тові  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. рикошет — РИКОШЕ́Т, у, ч. 1. Відскакування, відлітання якого-небудь предмета під певним кутом від поверхні, об яку він ударяється; // перен., розм. Побічний результат дії чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах