римський
РИ́МСЬКИЙ, а, е.
Прикм. до ри́мляни і Рим.
Колись то ще, во врем'я оно, Помпілій Нума, римський цар, Тихенький, кроткий государ, Втомившись пишучи закони, Пішов любенько погулять І одпочить (Т. Шевченко);
Далеко від міста на високій скалі стояв багатий жіночий монастир. Се був колишній римський замок (І. Франко);
Ми знаємо про загибель аристократичних культур (грецької і римської) під ударами гериано-галльських дикунів (В. Еллан-Блакитний);
По містах Провансу збереглися старовинні, ще з часів римського панування, цирки, де й досі, раз на два тижні, здається, відбуваються бої биків (М. Рильський);
// Власт. римлянам, такий, як у римлян.
[Прісцилла:] Яка ж то “вірність” буде, що пенатам не поклонюсь я вдома, а прилюдно з матронами піду богам служити, як вимагає давній римський звичай? (Леся Українка);
У нижнім поверсі – парадні покої. Вестибюль римського стилю І століття, їдальня – ренесанс II століття, Флоренція (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)