рискати
РИ́СКАТИ, аю, аєш, недок.
Бігати, їздити і т. ін. в пошуках кого-, чого-небудь.
Три брати і ще кілька любечан з ними засідлали коней, поїхали слідом Анта, довго рискали в лісі, нічого там не знайшовши, виїхали в поле (С. Скляренко);
Селами рискають посіпаки, б'ють стариню за втікача-сина, знущаються, рвуть (Г. Хоткевич);
// розм. Ходити, блукати довго або по багатьох місцях з певною метою.
– Глухий степ домівкою став їй [Ганні] тепер, вовчицею рискає навкруги, колишніх подруг своїх погубити б готова... (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)