роботяга
РОБОТЯ́ГА, и, ч. і ж., розм.
Роботяща, працьовита людина.
Це був смирний чоловік .. Роботяга, все своє життя він не вилазив з тяжкої праці, наче з каторги (І. Микитенко);
[Платон:] Це наш терапевт. Найміцніший віл упав би за тиждень, коли б виходив стільки. Роботяга. Чудесна людина... (О. Корнійчук);
Правда, раніш теж майже все робила сама Одарка Іванівна – непосидяча роботяга... (О. Копиленко);
* Образно. Гули і гули в полі невтомні роботяги трактори (І. Рябокляч);
// Робітник, робітниця.
Як і личить роботязі, рукавиці взяв і скельця. Хліб, рюкзак, вода в баклазі... Тисне дужо на весельця... (М. Рудь);
– Чи немає у пана хазяїна якоїсь роботи?.. – Роботи? Он ба який! Звідки ж ти, роботяго, прибився? (І. Цюпа).
Словник української мови (СУМ-20)