робінзон
РОБІНЗО́Н, а, ч., перен.
Людина, яка силою обставин позбавлена людського середовища, відірвана від нього.
На літаку був запас патронів, дещо з одежі, консерви, шоколад та трохи бензину. Все це стало робінзонам у великій пригоді (М. Трублаїні);
Він відчув себе справжнім робінзоном, гангстером, ким завгодно, але тільки не людиною, у душі якої вирували сумніви і каяття (Ю. Збанацький);
* У порівн. Її охоплює лихоманкове збудження, проймає дріж, трепет, що це вони з Віталиком аж куди добулися, одні-однісінькі опинились на цьому острівку, як робінзони, де їх оточує химерне залізне бескеття... (О. Гончар).
◇ (1) Робінзо́н на безлю́дному о́строві, книжн. – самотній, відірваний від інших людей, ізольований від світу.
Почуватися серед людей Робінзоном на безлюдному острові – так, це дуже прикро, болісно (М. Слабошпицький).
Словник української мови (СУМ-20)