розбрід
РО́ЗБРІД, ро́ду, ч.
1. Непогодженість у чому-небудь; розлад.
– Аби, свашко, була згода у сімействі та любов... Бо коли цього не буде та вкинуться чвари й розбрід, тоді ніяким сріблом уже не переважите (В. Кучер).
2. Дія за знач. розбрести́ся, розбріда́тися 1.
Почався розбрід серед партій. Розбрід і розвал переживала партія есерів [після революції 1905 р.] (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)