розбунтуватися
РОЗБУНТУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, док., розм., рідко.
Дуже схвилюватися, розтривожитися від чого-небудь;
// Зняти бунт (див. бунт¹).
* Образно. [Любчик:] Ах, зачекайте! (Хапає хліб, розмотує свій рюкзак). Тут так розбунтувався, так розбунтувався... [Миколаш:] Хто? [Любчик:] Апетит (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)