розважатися
РОЗВАЖА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗВА́ЖИТИСЯ, жуся, жишся, док.
1. Займаючись розмовами, справами і т. ін., відвертати свою увагу від чогось гнітючого, важкого, неприємного.
Хоч .. не зовсім Маруся повеселішала, та усе-таки неначе стала потроху оживати .. Наум, дивлячись на неї, що вона стала розважатись, і собі повеселішав (Г. Квітка-Основ'яненко);
Що се за журба така буває?.. Чи вже таки не розважусь я й тоді, як куплю собі коника строкатого? (Марко Вовчок);
Полоз ходив по кімнаті, ходив, аби тільки чимсь розважитися, забутися (В. Собко).
2. Веселитися, проводити час в якихось забавах, розвагах, потішатися чим-небудь.
Вітер доносив звідти уривки жвавої коломийки, якою розважалися на чужині плотарі-галичани (М. Коцюбинський);
Добре, що була субота, пан поїхав кудись розважатися, і Тарас був увесь вечір вільний (О. Іваненко);
Починалися землі пана Гарбуза, до якого найчастіше навідувався Геннадій, щоб трохи розважитись (П. Кочура);
// Бавитися, гратися (про дітей).
Малюки розважались на каруселях і верещали на весь парк (П. Панч);
Біля віконця якось ввечері сиділи вдвох собі старі та милувалися малечею, що розважалась у дворі (Н. Забіла).
3. рідко. Те саме, що розважа́ти 4.
Не розмовившись (не розважившись) з головою, до чогось інного [іншого] не важся (Номис).
Словник української мови (СУМ-20)