розверстка
РОЗВЕ́РСТКА, и, ж.
1. Дія за знач. розверста́ти, розве́рстувати 1.
[Брат:] Чупара даремно здіймає тривогу. Подумайте, що ж це – не ясно для всіх? Йому б у теплі берегти свою ногу, А він у буран, на розверстку – це сміх (Л. Первомайський).
2. У період воєнного комунізму – спосіб державної заготівлі сільськогосподарських продуктів, який полягав у тому, що селяни повинні були здавати всі лишки продуктів від норм, установлених на особисті потреби.
Розверстка зробила перші кроки у відчуженні селянина від землі (з газ.);
// розм. Продукти, зібрані в такий спосіб.
Темний.., а коли довелось, то й землю панську сажнем переміряв [Цимбал] і вже ось при вагах з олівцем за вухом стоїть, розверстку з людей приймає (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)