розвидняти

РОЗВИДНЯ́ТИ, я́є, недок., РОЗВИ́ДНІТИ, іє, док., безос.

1. Те саме, що розвидня́тися 1.

А як стало розвидняти, пішов (Сл. Б. Грінченка);

– Скоро вже й розвидніє, а там і до корів молодиці підуть... (Д. Мордовець);

Тільки розвидніло, – узяв своїх хортів і пішов (С. Рудченко);

Тільки-но розвидніло, а вже біля села Бородіно розпочався бій (П. Кочура).

2. перен. Ставати краще, легше (про поліпшення життя, матеріальних умов і т. ін.).

Пишу сестрі Емілії в Канаду, що вже нам розвидніло. Вже мій чоловік їсть, що йому смакує, вже мої діти вчаться (О. Гончар).

Словник української мови (СУМ-20)