розгляд
РО́ЗГЛЯД, у, ч.
1. Дія за знач. розгляда́ти.
Катерина ждала, що, оглядівши Ольгу, потім покличуть і її на розгляд (І. Нечуй-Левицький);
Всі ткачі по черзі дають роботу на розгляд (Леся Українка).
2. Розбір, аналіз чого-небудь.
Його книжка тим більше заслуговує на докладний розгляд, що .. він [В. І. Масляк] є найздібнішим українським поетом у Галичині (І. Франко);
Коли на розгляд комісії було запропоновано справу Хомутенка, ніхто не наважувався заговорити першим (Григорій Тютюнник).
3. юр. Розбір судової справи.
А суд таки й затягся: лише опівночі закінчився розгляд справи, потім цілих п'ять годин тривала судова нарада (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)