розговор
РОЗГОВО́Р, у, РОЗГОВІ́Р, во́ру, ч., прост.
Те саме, що розмо́ва 1.
– То ти завтра-таки думаєш міряти землю? – А як же інакше? – насмішкувато дивується Тимофій. – Про це у нас не було розговору (М. Стельмах);
– Ти дай мені, синок, закурити, бо розговор буде довгий (Григорій Тютюнник);
* Образно. – Туманом покрилося небо важким, Туманом насупились гори, І річка під снігом замерла, і ліс Шумні позабув розговори (І. Франко);
// Манера говорити, вести розмову.
– Двадцять чотири фунти, – і ні слова більше не сказав Гнида, лише подумав: “сурйозний [серйозний] чоловік [Давид], по розговору знати ..” (А. Головко).
Словник української мови (СУМ-20)