роздроблений
РОЗДРО́БЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до роздроби́ти.
Коли майор сяде, то знов підвестися на свої вічно ниючі ноги, роздроблені осколками ще в сорок першому, буде йому дуже тяжко (О. Гончар);
Важко було об'єднати військові сили роздробленої на окремі князівства Київської держави (з навч. літ.);
// у знач. прикм.
Чотирилітня .. дівчинка, з очима, як два діаманти, годувала голубів роздробленим малаєм (Ірина Вільде);
Чумак сперся на гвинтівку і, підігнувши роздроблену ногу, поволі опустився на сани (І. Микитенко);
Шовкун не міг як слід володіти роздробленою щелепою (О. Гончар).
2. у знач. прикм., перен. Ідейно роз'єднаний, розпорошений.
Право панщини, на їх [селян] думку, – право насильства озброєних і зорганізованих людей над безборонними й роздробленими (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)