розжертий

РОЗЖЕ́РТИЙ, а, е, діал.

Розлючений, розгніваний.

Максим почав говорити їй [Мирославі] про небезпеку, про силу й лютість розжертого звіра, але вона зацитькала його (І. Франко);

Ви підняли на нас народ розжертий. Як ворога я поважав вас дуже (І. Франко).

Значення в інших словниках

1. розжертий — Розлючений [VI,X]  Словник з творів Івана Франка