розказ
РО́ЗКАЗ, у, ч., заст.
Наказ.
Пан не дозволяв і на годину кидати лісу, а підпанки пильнували, щоб лісник шанував панського розказу (Марко Вовчок);
– Живим узяти!.. Живим! – закрутився у сідлі тонкобровий. – Хто порушить мій розказ – куля в лоб... (І. Муратов);
// Розпорядження.
Вони [судді] дали розказ, щоб мерця доконче ще сьогодні поховали (О. Кобилянська);
[Залєський:] Ось розказ судовий, щоб хату твою мені за борг у повну власність передати (В. Собко).
(1) На ро́зказ кого, чий – за чиїм-небудь наказом.
Мов на розказ хлопчини, голова велетня зарухалася (І. Франко);
То діти ратаїв і пастухів були, .. з гаю надвечір везли На розказ матері трісок і хмизу (М. Зеров);
Козаки ззирнулися й раптово, як на розказ, ухопили парубка попідруки (С. Черкасенко).
◇ Шанува́ти нака́з (нака́зу, ро́зказ, ро́зказу) див. шанува́ти.
Словник української мови (СУМ-20)