розказати —
розказа́ти дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
розказати —
Розказа́ти, розка́зувати. Наказати. Можна однак вже і тепер надіятись, що нова палата не слухати буде, а розказувати. Якраз тому, що не в'яже її в нічім ніяка давна традиція. Клюб руский хоче задержати в новій палаті вільну руку (Б., 19.., 2, 1) // пол. rozkazać — наказати.
Українська літературна мова на Буковині
розказати —
[розказатие і росказатие] -ажу, -ажеиш; нак. -ажи, -аж'іт'
Орфоепічний словник української мови
розказати —
див. розказувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
розказати —
ні (ані́) в ка́зці сказа́ти (розказа́ти), ні (ані́) перо́м описа́ти ((не) списа́ти), перев. зі словоспол. таки́й, що; так, що, фольк. 1. Надзвичайно гарний, вродливий; чудовий.
Фразеологічний словник української мови
розказати —
ПЕРЕКА́ЗУВАТИ (своїми словами зміст почутого, прочитаного тощо), РОЗПОВІДА́ТИ, РОЗКА́ЗУВАТИ, ПЕРЕПОВІДА́ТИ, ПЕРЕФРАЗО́ВУВАТИ (передавати чиїсь слова, змінюючи форму, а часом і зміст висловленого). — Док.
Словник синонімів української мови