розковування

РОЗКО́ВУВАННЯ, я, с.

Дія за знач. розко́вувати.

За стенограмами Скрипникових виступів з кінця 20-х – початку 30-х років можна вловити, як підупало його натхнення, знизилася загальна енергетика, емоційність, уповільнився політ думки, приглушилося її пульсування, зникла образність, поступившись невиразності, нудному “розковуванню” офіційних загальників, численним повторам (з навч. літ.).

Значення в інших словниках

1. розковування — розко́вування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. розковування — -я, с. Дія за знач. розковувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розковування — РОЗКО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. розко́вувати.  Словник української мови в 11 томах