розкоркований

РОЗКОРКО́ВАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розкоркува́ти.

– Шампанське – всім, – командує жартома Марина й, відібравши в Лободи розкорковану [ним] пляшку, наповнила келихи. – За урожай! (Микита Чернявський);

// у знач. прикм.

Повернувшись з ломбарду, Швейк застав фельдкурата перед розкоркованою пляшкою горіхівки (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

Значення в інших словниках

1. розкоркований — розкорко́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розкоркований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкоркувати. || розкорковано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкоркований — РОЗКОРКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розкоркува́ти; // У знач. прикм. Повернувшись з ломбарду, Швейк застав фельдкурата перед розкоркованою пляшкою горіхівки (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 114).  Словник української мови в 11 томах