розкошолюбний

РОЗКОШОЛЮ́БНИЙ, а, е, заст.

Прикм. до розкошолю́б.

Розкошолюбні люди;

// Стос. до розкошолюбства.

Не тільки, було, капшуком ніколи не брязне, щоб кого тобі вгостити,а й сам проти розкошолюбного звичаю генуезького, щоб не втрачатися, не потурав собі зроду ні смачно з'їсти, ні добре спити, ні хороше походити (М. Лукаш, пер. з тв. Дж. Боккаччо).