розкрилений
РОЗКРИ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до розкри́ли́ти.
Крізь ледь-ледь зімкнуті повіки Грабовський бачить, як з широко розкриленими руками біжить до нього Михайло. Став він якийсь простіший і мужніший (М. Сиротюк).
2. у знач. прикм. Який має вигляд розгорнених крил.
Очі – двоє лісових озерець, брови розкрилені, як ластівка в польоті, носик прямий, з тонкими рухливими ніздрями (М. Ю. Тарновський).
3. у знач. прикм., перен. Який розходиться, розкидається в різні боки ніби крила.
Розкрилені поли верхнього одягу.
4. у знач. прикм., перен. Сповнений душевного піднесення; натхненний.
“Ніщо так не красить людину, як натхнення, – подумала Ярослава, провівши Сергія поглядом. – Просто насолода дивитись на людину ось таку – розкрилену, одухотворену...” (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)