розкудовчений

РОЗКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розкудо́вчити.

Барикада стояла ще, але подібна до копиці сіна, розкудовченої сильним вітром (І. Франко);

Слуги [вогню] страшенно були похожі на хвіст червоного півня, тільки вітром розкудовчений (В. Винниченко).

2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2, 3.

Сам Недбай, кремезний, опецькуватий хлопець з розкудовченим чубом .. був прямою протилежністю гостеві (С. Васильченко);

Нарешті, повставали всі, з сонними, мутними очима, .. сердиті, злі, розкудовчені, брудні (В. Винниченко);

Лисі і розкудовчені голови апостолів похилені в чеканні довершення важливого обряду (Мирослав Ірчан).

Значення в інших словниках

1. розкудовчений — розкудо́вчений дієприкметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розкудовчений — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкудовчений — -а, -е, розм. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкудовчити. 2》 у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2), 3)  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкудовчений — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкудовчений — РОЗКУДО́ВЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розкудо́вчити. Барикада стояла ще, але подібна до копиці сіна, розкудовченої сильним вітром (Фр., VI, 1951, 344). 2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2...  Словник української мови в 11 томах