розкуйданий

РОЗКУ́ЙДАНИЙ, а, е, рідко.

1. Дієпр. пас. до розку́йдати.

Марина тільки що встала й не вмивалася; очі в неї заспані, волосся розкуйдане (Панас Мирний).

2. у знач. прикм. Те саме, що розкуйо́вджений 2.

Мар'я мовчки прибиралася, підбирала свою розкуйдану косу (Панас Мирний).

Значення в інших словниках

1. розкуйданий — розку́йданий дієприкметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. розкуйданий — див. кошлатий  Словник синонімів Вусика
3. розкуйданий — -а, -е, рідко. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розкуйдати. 2》 у знач. прикм. Те саме, що розкуйовджений 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розкуйданий — КОШЛА́ТИЙ (з поплутаним, відстовбурченим волоссям, вовною, волокнами тощо — про людину, тварину, тканину), КУДЛА́ТИЙ (КУДЛА́СТИЙ), КУЧМА́ТИЙ розм., КОСМА́ТИЙ розм., ПАТЛА́ТИЙ розм., ПЕЛЕХА́ТИЙ розм., КУСТРА́ТИЙ (КУШТРА́ТИЙ) розм., ЛАХМА́ТИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. розкуйданий — РОЗКУ́ЙДАНИЙ, а, е, рідко. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розку́йдати. 2. у знач. прикм.. Те саме, що розкуйо́вджений 2. Марина тільки що встала й не вмивалася; очі в неї заспані, волосся розкуйдане (Мирний, IV, 1955, 252).  Словник української мови в 11 томах