розкуйовджувати

РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУЙО́ВДИТИ, джу, диш, док., що.

Безладно розтріпувати, розпатлувати (волосся).

На якомусь повороті будівельник загубив свій кашкет. Вітер розкуйовдив його русяве волосся (С. Журахович);

Підійшла [Флорина] до Михайла, який спав, .. і розкуйовдила йому чуприну (С. Чорнобривець);

// розм. Розбивати, розсмикувати, розкидати.

Матюша ще завзятіше почав розкуйовджувати солому, викидаючи оберемками з комори (А. Шиян).

Значення в інших словниках

1. розкуйовджувати — розкуйо́вджувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкуйовджувати — -ую, -уєш, недок., розкуйовдити, -джу, -диш, док., перех. Безладно розтріпувати, розпатлувати (волосся). || розм. Розбивати, розсмикувати, розкидати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкуйовджувати — КОШЛА́ТИТИ (робити кошлатим), КО́ШЛАТИ, КУЙО́ВДИТИ, РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, СКУЙО́ВДЖУВАТИ, РОЗТРІ́ПУВАТИ, КУДО́ВЧИТИ розм., РОЗКОШЛА́ЧУВАТИ розм., КУ́ДЛАТИ розм., КОСМА́ТИТИ (КОСМА́ЧИТИ) розм., КУ́ЧМИТИ розм., ПА́ТЛАТИ розм., РОЗПА́ТЛУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. розкуйовджувати — Розкуйо́вджувати, -джую, -джуєш; розкуйо́вдити, -вджу, -вдиш; -куйо́вдь, -куйо́вдьте  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкуйовджувати — РОЗКУЙО́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗКУЙО́ВДИТИ, джу, диш, док., перех. Безладно розтріпувати, розпатлувати (волосся). На якомусь повороті будівельник загубив свій кашкет. Вітер розкуйовдив його русяве волосся (Жур., Вечір.., 1958, 238); // розм.  Словник української мови в 11 томах