розкурювати

РОЗКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., що.

1. Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.).

Вольф замовкає й починає поволі розкурювати загаслу люльку (П. Колесник);

// Запалювати, припалювати (цигарку, люльку і т. ін.) для куріння; прикурювати.

Він витягає з кишені люльку, що дуже нагадує револьвер, набиває її пахучим тютюном, розкурює (В. Собко);

Варвара взяла цигарку й невміло розкурила її од танкістової цигарки (Л. Первомайський);

Олег Павлович .. натоптав люльку “кенстеном” розкурив її й почовгав на кухню (А. Крижанівський).

2. перев. недок. Проводити час за курінням; курити, покурювати.

Коли генерал під'їхав ближче, він побачив шофера в засмальцьованому кожушку, що розкурював козячу ніжку, ліниво пересварюючись із двома бійцями (Григорій Тютюнник).

Значення в інших словниках

1. розкурювати — розку́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розкурювати — -юю, -юєш, недок., розкурити, -курю, -куриш, док., перех. 1》 Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.). || Запалювати, припалювати (цигарку, люльку і т. ін.) для куріння; прикурювати. 2》 перев. недок. Проводити час за курінням; курити, покурювати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розкурювати — I. КУРИ́ТИ що і без додатка (цигарку, люльку тощо), ПАЛИ́ТИ, СМАЛИ́ТИ розм.; КАДИ́ТИ чим і без додатка, ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) чим і без додатка, розм. (часто, довго, з азартом); ПОКУ́РЮВАТИ розм., РОЗКУ́РЮВАТИ розм., ПОПА́ХКУВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
4. розкурювати — Розку́рювати, -ку́рюю, -рюєш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. розкурювати — РОЗКУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., РОЗКУРИ́ТИ, курю́, ку́риш, док., перех. 1. Затягуючись, викликати або підтримувати горіння (цигарки, люльки і т. ін.). Вольф замовкає й починає поволі розкурювати загаслу люльку (Кол., На фронті..  Словник української мови в 11 томах