розлузаний

РОЗЛУ́ЗАНИЙ, а, е.

Дієпр. пас. до розлуза́ти.

Студентка вже розкрила була рота, де біліли гарні, мов розлузані горіхи, зуби, і так застигла (Г. Косинка).

Значення в інших словниках

1. розлузаний — розлу́заний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розлузаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розлузати. || розлузано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розлузаний — РОЗЛУ́ЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розлуза́ти. Студентка вже розкрила була рота, де біліли гарні, мов розлузані горіхи, зуби, і так застигла (Кос., Новели, 1962, 94).  Словник української мови в 11 томах