розлінюватися

РОЗЛІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЛІНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і РОЗЛІНИ́ТИСЯ, ліню́ся, лі́нишся, док.

Ставати ледачим; звикати до лінощів.

[Павленко:] Галя нехай вчить уроки. Тітка Маруся вже й так мені казала, що зовсім дівчина розлінувалася (Є. Кротевич);

В неї сумнів: чи не розлінується доня ще раз і дужче, ніж попереду, коли похвалити? Хай старається без нагороди (В. Барка);

Гарна прикмета: коли так весело усміхається вранішнє сонце, бути погожій днині. Видно, загулялися десь піднебесні діви або розлінувалися в теплі (Д. Міщенко);

Любий кротик – Чорна шубка, Чорний ротик – Розлінився В самий край: Не виходить Навіть в гай (М. Стельмах).

Значення в інших словниках

1. розлінюватися — розлі́нюватися дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розлінюватися — див. лінитися  Словник синонімів Вусика
3. розлінюватися — -ююся, -юєшся, недок., розлінуватися, -уюся, -уєшся і розлінитися, -лінюся, -лінишся, док. Ставати ледачим; звикати до лінощів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. розлінюватися — РОЗЛІ́НЮВАТИСЯ, ююся, юєшся, недок., РОЗЛІНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся і РОЗЛІНИ́ТИСЯ, ліню́ся, лі́нишся, док. Ставати ледачим; звикати до лінощів. [Павленко:] Галя нехай вчить уроки. Тітка Маруся вже й так мені казала, що зовсім дівчина розлінувалася (Крот.  Словник української мови в 11 томах