розманіжений

РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ, а, е, розм.

1. Дієпр. пас. до розмані́житися 2.

Мляво ворушились чорні п'явки й застигало, висунувши з води довгасті голови, розманіжене спекою гаддя (Б. Антоненко-Давидович).

2. у знач. прикм. Який надто манірно поводиться.

Надто вже він був прилизаний та випрасуваний, а хлопцям, на мою думку, не личить підроблятись під розманіжених та розбещених панків (В. Речмедін).

Значення в інших словниках

1. розманіжений — розмані́жений прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. розманіжений — -а, -е, розм. Який надто манірно поводиться.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розманіжений — МАНІ́РНИЙ (позбавлений простоти й природності), РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ розм., ЖАНТИ́ЛЬНИЙ розм., заст. — Ходичин син — кращий за цього манірного франта Криштофа (З.  Словник синонімів української мови
4. розманіжений — РОЗМАНІ́ЖЕНИЙ, а, е, розм. Який надто манірно поводиться. Надто вже він був прилизаний та випрасуваний, а хлопцям, на мою думку, не личить підроблятись під розманіжених та розбещених панків (Речм., Твій побратим, 1962, 20).  Словник української мови в 11 томах