Словник української мови у 20 томах

розмежування

РОЗМЕЖУВА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. розмежува́ти і розмежува́тися.

В ряді сіл на Чернігівщині і Київщині селяни піднімались проти розмежування поміщицьких і селянських земель, яке завжди проводилося так, як це було вигідно поміщикам (з наук. літ.);

Розмежування функцій.

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розмежування — розмежува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. розмежування — [розмеижуван':а] -н':а, р. мн. -ан'  Орфоепічний словник української мови
  3. розмежування — -я, с. Дія за знач. розмежувати і розмежуватися. Розмежування доступу — у системах обробки інформації – сукупність методів, засобів та заходів, що забезпечують захист даних від несанкціонованого доступу користувачів.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. розмежування — РОЗМЕЖУВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. розмежува́ти і розмежува́тися. В ряді сіл на Чернігівщині і Київщині селяни піднімались проти розмежування поміщицьких і селянських земель, яке завжди проводилося так, як це було вигідно поміщикам (Іст.  Словник української мови в 11 томах
  5. розмежування — Розмежува́ння, -ня с. Размежеваніе.  Словник української мови Грінченка