розмордувати

РОЗМОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, розм.

Ви́кликати в кого-небудь стан збудження, роздратування.

Розмордувати тварину;

// безос.

А Прокіп уже не йшов, а біг і розмахував не тільки картузом, а обома руками і щось кричав, тільки здалека не було чути. – Он дивись ти! Чого це його розмордувало? (Григорій Тютюнник);

– Ша! Чого розмордувало вас – одхиливши із спочивальні двері, прошепотіла Ніна. – Люся спить (С. Черкасенко).

Значення в інших словниках

1. розмордувати — розмордува́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розмордувати — -ую, -уєш, док., перех., розм. Викликати в кого-небудь стан збудження, роздратування. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розмордувати — РОЗМОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Ви́кликати в кого-небудь стан збудження, роздратування; // безос. А Прокіп уже не йшов, а біг і розмахував не тільки картузом, а обома руками і щось кричав, тільки здалека не було чути.— Он дивись ти! Чого це його розмордувало? (Тют., Вир, 1964, 235).  Словник української мови в 11 томах
4. розмордувати — Розмордува́ти, -ду́ю, -єш гл. Раздражить, сдѣлать безпокойнымъ (бранно). Грець його розмордував.  Словник української мови Грінченка