рознюхувати
РОЗНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗНЮ́ХАТИ, аю, аєш, док.
1. кого, що і без дод. Починати нюхати, намагаючись визначити, розпізнати який-небудь запах.
Намагаюся пригадати. І на думці вертиться, а не пригадаю. Чмихаю носом, рознюхую – тягне не то кізяком, не то м'ятою... (С. Васильченко).
2. що, перен., розм. Вишукувати, вистежувати, вивідувати щось, дізнаватися про кого-, що-небудь.
Вона днями й ночами гасала по селу, рознюхуючи новини (М. Чабанівський);
– Так от, розповідає він мені про тих бандитів, а я собі й метикую: говори, говори, ми вже давно рознюхали все це (Ю. Бедзик).
Словник української мови (СУМ-20)