розніжувати
РОЗНІ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗНІ́ЖИТИ, жу, жиш, док., кого, що.
1. кого. Виклика́ти в кого-небудь почуття ніжності; розчулювати.
Не можна себе вельми розніжувати (Ю. Мушкетик).
2. Виклика́ти стан приємної розслабленості, млості.
В садах овочі спіли, на пасіках бджоли гули. Короткі теплі ночі розніжували душу й тіло (Б. Лепкий).
3. розм. Ніжачи, робити кого-, що-небудь дуже чутливим до труднощів, нездатним витримувати велике моральне або фізичне напруження.
– Пильнуй Володимира. Не розніжуй його. Сильного сина хочу мати (Б. Лепкий);
Надто багато хто з нас робить помилку, розніжуючи своє серце. З віком ми уникаємо напружених зусиль, боїмося, що вони надмірно перевантажать нас (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)