розпар
РО́ЗПАР, у, ч.
1. Дія за знач. розпа́рити, розпа́рювати та дія і стан за знач. розпа́ритися, розпа́рюватися.
2. рідко. Настій чого-небудь на окропі.
Вона вляла до тих круп розпару якогось зілля (І. Франко).
3. Газоподібна речовина, що утворюється внаслідок розпарювання чого-небудь.
Пахло густим розпаром трав (із журн.).
4. діал. Розпал (у 2 знач.).
Танасій пригадав собі молоді свої літа, коли то він у розпарі діл не раз мусив голосом своїм панувати над товпою [юрбою] противників і – перемагати (А. Крушельницький).
5. мет. Найширша частина робочого простору доменної печі.
Словник української мови (СУМ-20)