розпльовувати

РОЗПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., кого, що.

1. що. Плюючи, викидати з рота слину.

– Прокляті! щоб ви .. не мали поради в своїх дітях! – шептав він .. і розпльовував слину на всі боки (Панас Мирний);

// Випльовувати що-небудь разом із слиною.

Як таку рибу їсти, то тільки хліб розпльовувати (П. Чубинський).

2. кого, перен., розм. Виявляти зневагу, презирство до кого-небудь.

– Отак його [чоловіка] й держи коло себе. Де ласкою, а де й гнівом. Та не будь дуже солодкою, бо розлиже. І гіркою не будь, бо розплює (В. Кучер).

Значення в інших словниках

1. розпльовувати — розпльо́вувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. розпльовувати — -ую, -уєш, недок., розплювати, -юю, -юєш, док., перех. 1》 Плюючи, викидати з рота слину. || Випльовувати що-небудь разом із слиною. 2》 перен., розм. Виявляти зневагу, презирство до кого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розпльовувати — РОЗПЛЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПЛЮВА́ТИ, юю́, ює́ш, док., перех. 1. Плюючи, викидати з рота слину. — Прокляті! щоб ви.. не мали поради в своїх дітях! — шептав він..  Словник української мови в 11 томах