розпускатися
РОЗПУСКА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., РОЗПУСТИ́ТИСЯ, ущу́ся, у́стишся, док.
1. Розвиваючись під дією тепла, сонячного проміння, ростучи, розпукатися, розкриватися (про бруньки, квіти, листя).
На землі в той дивний майський вечір розпускались, розвилися й зацвіли мільйони рож, троянд (І. Нечуй-Левицький);
Пупінки [пуп'янки] й пучки розпускаються, спишачи побачити світло (М. Грушевський);
Брості росли, набрякали і розпускались, розправляючи свіже шовкове листя (Л. Дмитерко);
Жінка з хлопчиком стояли край тротуару, під широковітим каштаном, на якому вже розпустилось буйне листя (С. Журахович);
* Образно. Минуло їй [Катрі] п'ятнадцять літ. Вона тільки-тільки що стала розпускатися (Панас Мирний);
// Вкриватися листям, квітами (про рослини).
На проспекті розпускались каштани (О. Гончар);
Як зійшли з гір сніги, розпустилися буки, зібрав Довбуш побратимів (з переказу);
Найбільш ранні сорти [камелії] вже відцвіли у вересні –жовтні, пізніші – розпустилися після нового року (з газ.).
2. Послаблятися, стаючи нетуго затягнутим;
// Вільно спадати, не бути стягнутим, скріпленим (про волосся і т. ін.).
З голови на плечі коси розпускались (Я. Щоголів);
Хустина їй з голови спала і волосся розпустилося (А. Головко);
Русяве пухнате волосся вже розпустилось і метляється їй на плечах (О. Гончар);
// Розплітатися (про косу).
Не кваплячись очистила [Неля] гребінь від волосся, закрутила ним кінці кіс, щоб не розпускались (Ірина Вільде);
// Розмотуватися, розплітатися (про клубок, вив'язану річ і т. ін.).
3. Розвертатися, розкриватися, розгортатися (про що-небудь згорнуте, складене).
Над нею, мов парашут, розпустився зонтик (М. Трублаїні).
4. перен. Послаблюючи вимогливість до себе, контроль над собою, переставати стримуватися у виявленні своїх почуттів, настрою і т. ін.
Не налягай [сестро] дуже на те стримування; розпускатись, запевне, негаразд, але занадто велике стримування доводить часом людей до істерії (Леся Українка);
Лажечни-ков умів тримати себе в руках, умів не розпускатися (Л. Первомайський);
– Та не дурій-бо так, Соломіє! Ото розпустилась, неначе збожеволіла (І. Нечуй-Левицький);
// Ставати неслухняним, недисциплінованим.
– Привчайся допомагати старшим! Розпустились ви тут усі без мене, – хрипло сказав він (З. Тулуб);
– Та що ж це таке – ні Шури, ні Степанка. Розпустився штат – спасу нема (Ю. Збанацький).
5. розм. Розсіюватися, поширюватися в просторі (про звук, запах і т. ін.).
З річки повіяв свіжий благодатний вітрець, млосні пахощі розпустились у повітрі (Г. Коцюба).
6. розм. Утворювати разом з рідиною рідку суміш, розчин, розчинятися в рідині.
– Спирт розпускається у воді (І. Франко);
* Образно. Гадка .. наповнила мене солодким настроєм, в якім, мов у добрім старім вині, розпускалася гіркість моєї старості, надаючи йому силу і міць (М. Грушевський);
// перен. Поступово зникати, ставати непомітним, нечутним.
Чорні сідала піній застигли у тиші. Здається – ми всі розпустилися в ній (М. Коцюбинський).
7. розм. Ставати важким для ходьби, їзди.
Підвіз був малий, бо дорога розпустилася (А. Шиян).
8. тільки недок. Пас. до розпуска́ти 1, 4, 5, 8, 11.
Особливої уваги заслуговують успішні розробки по автоматизації сортувальних гірок, на яких за добу розпускаються по різних напрямах до 2–3 тисяч вагонів (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)