Словник української мови у 20 томах

розпусничати

РОЗПУ́СНИЧАТИ, аю, аєш, недок., розм.

Вести розпусне життя.

Та й що б вона знайшла тепер у її любому колись Жені? Доходягу, котрий навчився красти, розпусничати, зневажати все, що поважала мама, не вірити нікому й ні у віщо... (Б. Антоненко-Давидович).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. розпусничати — розпу́сничати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. розпусничати — кн., блудити, гріховодити, вдаватися в розпусту, ЧУЖОЛОЖИТИ, перелюбствувати, чинити перелюб, скакати в гречку.  Словник синонімів Караванського
  3. розпусничати — див. перелюбствувати  Словник синонімів Вусика
  4. розпусничати — -аю, -аєш, недок. Вести розпусне життя.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. розпусничати — РОЗПУ́ТНИЧАТИ (жити розпусно), РОЗПУ́ТСТВУВАТИ, РОЗПУ́СНИЧАТИ, ГРІХОВО́ДИТИ розм., БАХУРУВА́ТИ заст., БЛУДИ́ТИ заст. (вести розпусне статеве життя). — Зреклася б тебе, допеклого, осоружного! Пий, гуляй, розпутничай — мало б мені було нужди...  Словник синонімів української мови
  6. розпусничати — РОЗПУ́СНИЧАТИ, аю, аєш, недок. Вести розпусне життя.  Словник української мови в 11 томах