розпушувати
РОЗПУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗПУШИ́ТИ, пушу́, пу́шиш, док.
1. що. Робити пухким, нещільним, розсипчастим.
Щоб поліпшити ґрунтові умови розвитку кореневої системи винограду, треба ще додатково розпушувати підорний шар на глибину до 20 сантиметрів (з наук.-попул. літ.);
Хлібороб не забуває потурбуватись про збереження тих запасів вологи, що є в ґрунті: розпушує його, боронує і т. д (з наук. літ.);
Ми землю розпушим, Закриєм вологу, Роди нам, пшенице, Верни врожай стогом (з народної пісні);
Для того щоб каша бу ла розсипчастою, її розпушують кухарською виделкою (з навч. літ.);
// Робити пухким, більшим за об'ємом (перев. тісто, м'ясо).
Тісто можна розпушувати механiчно, використовуючи спецiальне обладнання (з навч. літ.).
2. що. Робити пухнастим (волосся, шерсть, пір'я і т. ін.).
Вона, як завжди, розпушить вранці перед дзеркалом завиті перманентом коротенькі кучерики (О. Іваненко);
Цікаво спить сенчик. Він сідає на квітку, голову ховає під крильце, пір'ячко розпушить – ну, справжнісінька тобі кругла кулька (О. Копиленко);
Він з особливою старанністю сплітав мотузки, потім розпушив самий кінець (Л. Смілянський);
– Купуєш якусь здохляку, а там – одвернувся, перекинув їй гриву на другий бік, та розпушив хвоста, та підчистив копита – і вже продаєш як доброго скакуна (П. Загребельний).
3. кого, перен., розм. Піддавати гострій критиці; критикувати.
От він і допоміг. Середенка розпушив як слід і поставив перед ним вимогу: вирішити про мою пенсію за три дні (В. Логвиненко).
Словник української мови (СУМ-20)