розрядка
РОЗРЯ́ДКА, и, ж.
1. перен. Послаблення або зникнення напруженості чого-небудь.
Словесні пустотливі баталії вносили розрядку в клопітні дні [Максима і Хоми], вщерть заповнені книжками, конспектами (Н. Рибак);
Можна, звичайно, не відповідати, тільки я вже завівся, мені давно потрібна була розрядка, настав, очевидно, слушний момент (В. Чередниченко);
Людина повинна одержувати розрядку, щоб не надломитися морально, психологічно, психічно (з газ.).
2. полігр. Розбивка літер у слові для виділення його в тексті.
Філософська ідея твору [“Похорон друга” П. Тичини] .. підкреслюється, відтіняється і виділяється у виділених самим автором розрядкою поданих абзацах (М. Рильський);
Єдиною пам'яткою гарячих днів лишалась несподівана ряснота на сторінках газети енергійних звернень, закликів та гасел, набраних жирним шрифтом і в розрядку (В. Дрозд).
Словник української мови (СУМ-20)