розсипище
РОЗСИ́ПИЩЕ, а, с.
1. Крихкі уламкові відклади, які містять зерна або кристали коштовних металів (золота, платини і т. ін.).
Руди металів разом з навколишніми породами на поверхні землі поступово руйнуються, вода і вітер переносять їх у нові місця, розміщують іноді у вигляді розсипищ серед осадових порід (з навч. літ.);
* Образно. Їхав [Уралов] відкритим сліпучим степом, серед блиску стерень, серед стрекоту комбайнів .. і хоч їхав по землі, а ніби з повітря бачив золоті розсипища зерна, що цілими ворохами, цілими горами червоніло на залитих сонцем токах (О. Гончар);
// Місце, де є корисні копалини (золото, алмази, платина і т. ін.).
Працюючи під землею на золотих розсипищах, в ледве освітленій трилінійною лампою глухій шахті, – він чув биття серця землі (П. Тичина);
Родовища алмазу трапляються рідко .. алмази відомі в розсипищах на Середньому Уралі і в Саянах (з наук. літ.);
// перен. Розмаїття, багатство чого-небудь.
Художні засоби Остапа Вишні надзвичайно багаті й різноманітні. Він прекрасно знає і щедро використовує золоті розсипища живої народної мови, незліченні дотепні народні жарти, прислів'я, приказки, ідіоми (з навч. літ.).
2. спец. Скупчення різних за величиною і формою уламків вивітрених гірських порід.
Оголені безплідні кам'янисті розсипища під час біологічного вивітрювання спочатку піддаються впливу мікроорганізмів (з наук. літ.);
Хатина їхня стояла осторонь від селища, на розсипищах (О. Кундзич);
Підійшовши до скелястої стіни, ми побачили, що то було чимале розсипище каміння (М. Трублаїні).
Словник української мови (СУМ-20)