розсихатися
РОЗСИХА́ТИСЯ, а́ється, недок., РОЗСО́ХНУТИСЯ, неться; мин. ч. розсо́хся, со́хлася, лося, РОЗСО́ХТИСЯ, со́хся, со́хлася, лося, док.
Тріскатися від надмірного висихання, від зайвої сухості.
От давно, ще весною, певне, збита дараба.., бо розсихається пов'язання (Г. Хоткевич);
– Бачила б ти цю посудину навесні... Не човен, а кістяк мертвий лежав у кучугурах, дірками світив, розсохся зовсім (О. Гончар);
Не така вона вже й трухлява стояла, пам'ятаю, та скриня, а тільки розсохлась вона сильно (О. Ільченко);
Згодом Сашко вже їздив на жатці, правив сівалкою, вмів наклепати косу і знав, як вставити клепку, коли розсохнеться діжка (з газ.).
◇ Обручі́ розсиха́ються / розсо́хлися див. о́бруч;
(1) Розсо́хлися кле́пки у кого, зневажл. – хтось поводить себе нерозумно, видається розумово обмеженим.
[Прокіп:] У Ярини дійсно трошки клепки розсохлись. Обруч треба зробити і воно зразу пройде (О. Корнійчук).
Словник української мови (СУМ-20)