розсмоктуватися
РОЗСМО́КТУВАТИСЯ, ується, недок., РОЗСМОКТА́ТИСЯ, смо́кчеться, док.
1. Зменшуватися, зникати (про пухлину, крововилив і т. ін.).
Відомі випадки, коли пухлини самі розсмоктуються (з наук.-попул. літ.);
Набряк проміжної тканини, що розвивається слідом за опроміненням, уже через добу починає розсмоктуватися (з наук. літ.);
Під дією магніту розсмоктувалися невеликі злоякісні пухлини в тварин (з наук.-попул. літ.).
2. перен., розм. Поступово розходитися, розсіюватися (про скупчення кого-, чого-небудь).
Гурт людей, рушивши від школи, повільно розсмоктувався, ділився на групки, що відривались по дорозі, звертали в бічні вулиці (Ю. Збанацький);
Двір запрудили вози, вози і вози, як на ярмарку. Нескінченним .. потоком розтікалися вони в різні кінці дворища, утворюючи пробки, що не розсмоктувалися не тільки по кілька годин, а й по кілька діб (Григорій Тютюнник);
Жадібно пила [жінка] сама, відчуваючи, як розсмоктується суха осуга в горлі, як прохолодна сила вливається в неї (В. Яворівський);
// Зникати, поступово розсіюючись, рідшаючи (про дим, пітьму, морок і т. ін.).
Словник української мови (СУМ-20)