розтерзувати
РОЗТЕ́РЗУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗТЕРЗА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.
1. Із силою роздирати на шматки, клапті.
Розтерзувати рибу;
* Образно. Усілякі запроданці й лакузи розтерзували творчу спадщину Михайла Грушевського плугами наклепів і злоби (з публіц. літ.);
– Нелегко, видно, було і їй тут, Європі. Розтерзали бузувіри, назнущалися... (О. Гончар);
// кого. Убивати або загризати, розриваючи на частини, шматки.
– А може, його вже й на світі немає, та, може ж, його розтерзала вовча зграя і кісточок не знайдемо... (А. Шиян);
// кого. Дуже бити, карати.
Як кинеться [Халявський] до Хіврі... так би її і розтерзав, якби не догадалася та не втекла (Г. Квітка-Основ'яненко);
// кого, перен. Дуже лаяти, гостро критикувати.
2. кого, перен. Завдавати сильних моральних страждань; мучити, терзати.
Словник української мови (СУМ-20)