розхмарений

РОЗХМА́РЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до розхма́рити.

* Образно. Ранок. Жовтневий, несподівано сонячний ранок, розхмарений вітром (І. Муратов).

2. у знач. прикм., перен. Радісний, привітний.

Вмовляти гетьмана довелось недовго, на той час він був піднесений і розхмарений, що траплялося з ним надзвичайно рідко (Ю. Мушкетик);

// Ненасуплений, непохмурий.

Весело тріщали дрова в грубі, Пахло житнім хлібом і теплом, І спадали ніжно пасма любі Над твоїм розхмареним чолом (М. Рильський).

Значення в інших словниках

1. розхмарений — розхма́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. розхмарений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до розхмарити. 2》 у знач. прикм., перен. Радісний, привітний. || Ненасуплений, непохмурий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розхмарений — РОЗХМА́РЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до розхма́рити. *Образно. Ранок. Жовтневий, несподівано сонячний ранок, розхмарений вітром (Мур., Жила.. вдова, 1960, 15). 2. у знач. прикм., перен. Радісний, привітний; // Ненасуплений, непохмурий.  Словник української мови в 11 томах