розходжувати

РОЗХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., розм.

1. що. Носячи, розтягувати, робити просторим, зручним (взуття); розношувати.

2. що, у сполуч. зі сл. ноги. Ходінням позбавлятися отерплості, фізичної скованості в ногах; розминати (ноги).

Мелашка з Мартинком розходжувала засиджені на возі ноги (Іван Ле).

3. тільки недок., без дод. Ходити неквапливо, прогулюючись; походжати.

Ротмістри, хорунжі й шляхетство розходжували собі по залі, гомоніли (О. Стороженко).

Значення в інших словниках

1. розходжувати — розхо́джувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. розходжувати — -ую, -уєш, недок., розходити, -ходжу, -ходиш, док., розм. 1》 перех. Носячи, розтягувати, робити просторим, зручним (взуття); розношувати. 2》 перех., у сполуч. зі сл. ноги. Ходінням позбавлятися отерплості, фізичної скутості в ногах; розминати ноги.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. розходжувати — РОЗНО́ШУВАТИ (одяг, взуття), ОБНО́ШУВАТИ розм., РОЗХО́ДЖУВАТИ розм.; РОЗТО́ПТУВАТИ (взуття). — Док.: розноси́ти, обноси́ти, розходи́ти, розтоптати. — Завтра дядько Данило обіцяв дати тобі нові чобітки розносити (П. Панч).  Словник синонімів української мови
4. розходжувати — РОЗХО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., РОЗХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., розм. 1. перех. Носячи, розтягувати, робити просторим, зручним (взуття); розношувати. 2. перех., у сполуч. із сл. ноги.  Словник української мови в 11 томах